* * *
Всміхався місяць, мов чеширський кіт,
Зоря вечірня світло розгоралась,
Я з небом цим зажурено прощалась,
Ажурним сяєвом кленових віт.
Із звабним містом — дивовижний світ:
Будинки, сквери, вулиці, причали,
Литаври, флейти, бубони, цимбали
І вітровіїв незбагненний цвіт.
Від перших слів-бурунчиків лукавих,
Від рученят довірливих — ласкавих,
І сміху гомінкого джерела —
Від вас лечу. Навіщо лиш лелека
В краї такі химерні і далекі
Від мене вас зухвало занесла…
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.