* * *
Маленький хлопчик — раптом старший братик.
І клопіт мамин — крихітка-сестричка.
Таке маленьке і кумедне личко,
І рученята, за які не взяти.
Заплаче раптом — як угамувати?
Чи брязкальце, чи в пляшечці водичку?
Чи пригорнути до своєї щічки,
Погладити і ніжно обійняти?
Їй м’ячик не потрібний і машинка,
І не цікавить в книжечці картинка.
Коли не вередує — тихо спить.
А мама щось клопочеться по хаті,
Не дозволяє бігати й кричати,
І не сідає коника ліпить.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.