Надія ЧОРНОМОРЕЦЬ

* * *

Вже щедрий Спас — із яблуками й медом,
І сонця жар — від хлібної ріки.
Химерами виблискують зірки,
Розкинувшись — над стернями — наметом.

Покриті пилом трави мріють вперто,
В їх снах розкішних — туляться віки,
І гвалт здіймають вдосвіта граки
В густій імлі, антенами підпертій.

Та запалали грона — горобини,
Танцює вітер жовтим листом твіст.
Все більше в ніч ховаються години,
Все довшає її похмурий хвіст.

І в спокій Голосіївських околиць
Костенко пастораль вплітає Богомолець.

***