* * *
Мистецтво осягла душа
Єднать гіркі нещадні трави.
Робити із дівчат відьом —
Дурненький — то невдячна справа.
І вже нікуди не втечеш,
бо ти надав їй ту освіту,
коли на відстані руки,
На вибір — кожне місце світу.
І хто ж ті казки розповість,
Що їх так добре серце знало?
Очам лиш сниться та блакить,
Яка на них колись лежала.
А завтра сонце не зійде,
Бо гляне діва чорним оком.
Як світ потьмариться тобі,
Згадай про мене ненароком.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.