* * *
А потім я тобі носила квіти.
Я не порушу нашої омерти…
Невже для того треба було вмерти,
щоб зрозуміти, як тепер нам жити.
Кров на снігу трима в долонях пам’ять.
Життя забулось, сни усі забулись.
Реінкарнація така дурниця…
Ми до чогось святішого доткнулись.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.