* * *
Пахло в кімнаті дощем.
Тіні тинялись по дому.
Боже, коли це було?
Мабуть, в сторіччі не цьому.
Пахли троянд пелюстки.
Я так боялась даремно.
Дощ. І обличча твоє
низько схилилось до тебе.
Тіло бажає чогось.
Дивне щось сталось зі мною.
Боже, як добре було
бути безкарно собою.
Сормно трохи, проте
сорому більше немає.
Вперше свою наготу
я з кимось ще розділяю.
Духи шепочуть мені.
Співи прадавні я чую.
Дивний, незнаний танок
з вами, мій лорд, я танцюю.
Сяє обличчя твоє.
Мить, і видіння зникає.
Пахло в кімнаті дощем.
Я тільки це пам’ятаю.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.