* * *
І хто вона, яка різниця?
Крізь маску погляд металевий.
Однаково тремтять в обіймах твоїх
Служниці, королеви.
Та тільки ніч у двері стука
І вовк біжить стежками ночі.
І рветься із зубів обіймів
Налякана душа дівоча.
Вина? Безвинність? Хрест і пекло.
За що їх доля покарала?
І я, коли була молодша,
Лиш з янголами розмовляла.
Це шал тисячолітніх мандрів.
Благаннями тебе не зрушить.
Я знаю — прийдеш ти по мене
І по мою безсмертну душу.
І от вночі до мого двору
Заходить мовчки перехожий.
Хіба могли ми не зустрітись,
Як погляди так дивно схожі.
Тримай! Я у твоїх обіймах.
Хапай! Бо схаменеться скоро.
А ти уже не пам’ятаєш
Чого прийшов до мого двору.
Стоїш і дивишся на мене.
Крізь маску проступили сльози.
Лиш вовк кричить в тобі і скиглить
Бажаннями метаморфози.
Була би здатна обернутить
Душа вовчицею швидкою,
Вона би по степам безкрайнім
Сама би бігла за тобою.
А зранку я уже не знала —
Чи був ти, чи мені здалося.
Лиш сивина як сніг лежала
Там, де торкався ти волосся.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.