* * *
Я літо й зиму провела у пеклі.
Всміхались хижо невблаганні боги.
Для мене все, що звалося тобою,
Було прокляттям гідним перемоги.
До себе храми вабили нелюдські,
Свої обійми простягла Валгала.
Та добрі боги з вовчими очима
Були не ті, кого душа благала.
На заході спливало чорне сонце,
були моїми всі вселенські біди.
І квітнув морок де колись допізна
Світили вікна янголи-сусіди.
Блаженні непомічені тобою.
Не мічені. Життя благословенне.
Я дякую тобі, мій добрий пане,
За те, що погляд кинув ти на мене.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.