ЖАННА Д’АРК (поема)
* * *
В той рік все з неба падали зірки
і люди пекло плутали з землею,
де чоботи англійських вояків
топтали в бруд розчавлену лілею.
Розгніваний архангел Михаїл,
в усій своїй понаднебесній славі,
на місяці тремтячою рукою
дереворити вирізьбив криваві.
І, силуючись виштовхнути в світ
своє дитя, кричала мною мати.
Бо не було єдиної душі,
щоб руни ті завчасно прочитати.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.