Наталя ЧИБІСОВА

ЖАННА Д’АРК (поема)
 
АРХАНГЕЛ

Самотність. Душа, шаленіючи,
в зливі тонула.
Раптово незвідки, із зливи
я голос почула.

Жанно, не бійся! —
істота із світла сказала.
Більше ніколи душа моя
страху не знала.

* * *

До мене він підійшов.
Я чула, як він сказав:
Жанно, зірка твоя
осяяла небеса!

Страждання цієї землі
спинити вирішив Бог.
Жанна, тебе Господь
покликав до перемог.

* * *

А крила де твої?
І німб аби був треба.
Ти що, іх загубив,
спускаючися з неба?

Молилась я тобі
побожно на колінах.
Ти зовсім не такий,
як на церковних стінах.

Ти як один із нас,
неначе перехожий,
і зовсім не такий —
на мене ти так схожий.

Очей твоїх блакить.
В них інше небо бачу.
Та не дивися так,
бо зараз я заплачу.

Якби ти був земним!
Якби ти був не з неба
не витримала б я
і закохалась в тебе.

* * *

Чекали ми того,
хто принесе День Гніву.
Та це на себе брать
мені з якого дива?

Таких великих справ
моя душа не хоче.
Як можу королів
будити серед ночі?

Я в ляльки граюсь ще,
мені сімнадцять років.
Та досить на Землі
чоловіків жорстоких.

І брати меч до рук
бажання я не маю.
Хай іншого когось
на роль цю пошукає.

Наприклад, міг мене
ти не застати вдома.
Ну, вигадай про це
ти баєчку Старому.

Не посміхайся так!
Я встигла вже згадати,
що вас на небесах
ніхто не вчив брехати.

Та спробуй тиждень ти
у Домремі пожити,
самого Сатану
зумієш обдурити.

Ні, ну тоді привіт
архангельському чину!
А я іду в Шінон
допомагать дофіну.

* * *

А їм щось дуже нас
сподобалось вбивать.
Я не дозволю їм
цю землю плюндрувать.

Їм хтось повинен “Ні!”
упевнено сказати.
Чого б це не мені
на їх дорозі стати?

З сьогодняшнього дня,
у Франції моїй,
вам буде місце лиш
в землі, а не на ній.

***

© Наталя Чибісова. Всі права застережені.