ЖАННА Д’АРК (поема)
АРХАНГЕЛ
Самотність. Душа, шаленіючи,
в зливі тонула.
Раптово незвідки, із зливи
я голос почула.
Жанно, не бійся! —
істота із світла сказала.
Більше ніколи душа моя
страху не знала.
* * *
До мене він підійшов.
Я чула, як він сказав:
Жанно, зірка твоя
осяяла небеса!
Страждання цієї землі
спинити вирішив Бог.
Жанна, тебе Господь
покликав до перемог.
* * *
А крила де твої?
І німб аби був треба.
Ти що, іх загубив,
спускаючися з неба?
Молилась я тобі
побожно на колінах.
Ти зовсім не такий,
як на церковних стінах.
Ти як один із нас,
неначе перехожий,
і зовсім не такий —
на мене ти так схожий.
Очей твоїх блакить.
В них інше небо бачу.
Та не дивися так,
бо зараз я заплачу.
Якби ти був земним!
Якби ти був не з неба
не витримала б я
і закохалась в тебе.
* * *
Чекали ми того,
хто принесе День Гніву.
Та це на себе брать
мені з якого дива?
Таких великих справ
моя душа не хоче.
Як можу королів
будити серед ночі?
Я в ляльки граюсь ще,
мені сімнадцять років.
Та досить на Землі
чоловіків жорстоких.
І брати меч до рук
бажання я не маю.
Хай іншого когось
на роль цю пошукає.
Наприклад, міг мене
ти не застати вдома.
Ну, вигадай про це
ти баєчку Старому.
Не посміхайся так!
Я встигла вже згадати,
що вас на небесах
ніхто не вчив брехати.
Та спробуй тиждень ти
у Домремі пожити,
самого Сатану
зумієш обдурити.
Ні, ну тоді привіт
архангельському чину!
А я іду в Шінон
допомагать дофіну.
* * *
А їм щось дуже нас
сподобалось вбивать.
Я не дозволю їм
цю землю плюндрувать.
Їм хтось повинен “Ні!”
упевнено сказати.
Чого б це не мені
на їх дорозі стати?
З сьогодняшнього дня,
у Франції моїй,
вам буде місце лиш
в землі, а не на ній.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.