ЖАННА Д’АРК (поема)
РЕЙМС
Ну от і все.
Проте, фінальних сурм
мені допоки радість не дана.
Мовчать собору Реймського святі.
Панує в ньому тиша надсумна.
Сказав король: Припинено війну!
І треба розійтися по домах.
Король — безумець, не зважає він
на Того, Хто керує в небесах.
Як можемо додому ми піти
не загасивши полум’я страшне?
Не можу я війну цю зупинить.
Їй доведеться зупинить мене.
Як можу я вирішувати щось?
Чому тепер Ти, Господи, мовчиш?
Ми рухаємся в напрямку небес,
а шлях цей пролягає крізь Париж.
* * *
Сьогодні ми для всіх
героями були.
Та слава і хвала
в минуле відійшли.
Потрібен нам герой
серед воєнних драм.
А от у мирний час
він заважає нам.
Усюди пхає нос
і радить щось дурне.
І, що робити з ним
питання не складне.
Героїв в небесах
шанують королі,
тож, пухом їм земля
і слава на Землі.
Давно б уже на ній
рясні сади шуміли,
якби собою так
ми жертвувать уміли.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.