ЖАННА Д’АРК (поема)
ПОЛОН
Щиро вітаю Вас,
пане вельможний король!
Жанна зі сцени зійшла.
Жанна зіграла роль.
У нагороду їй
зрада, смерть і тюрма.
У допомозі її
більше потреби нема.
П’єса стара як світ.
Нам його не змінить.
Боже, все як завжди!
Світ на китах стоїть.
* * *
— Тебе послав Господь.
Для чого і чому?
— Очей моїх блакить
сподобалась Йому.
І часу не знайшли
мужі обох держав
поговорити з ним,
а я не мала справ.
— Найкращими з мужів
Він знехтував чому,
обравши на цю роль
селяночку брудну?
— На тему цю складну
посперечайтесь з Ним,
хіба був Син його
не селюком брудним?
— На жаль, доречно це,
та для великих справ,
з якого це добра
дівчисько Він обрав?
— Складного тут нема.
Бо, граючись в війну,
набридли за сто літ
чоловіки Йому.
* * *
Як кістка в горлі я для них була.
Із подивом вони давились мною.
Те, що спочатку видалось простим,
зненацька стало справою складною.
Вони откоркували вже вино.
Вони вже перемогу святкували.
І був у них в кишені цілий світ,
а Жанна із кишені випадала.
Хоча я знала — це уже кінець,
і знала, що настав мій час розплати.
Мені їх так сподобалось дражнить,
цікаво з смертю в схованки пограти.
Спочатку гра сподобалась мені,
а потім щось набридло з ними гратись.
Я смерть свою в їх бачила очах,
і стримувалась щоб не засміятись.
* * *
Вони серьйозно гралися у суд,
із впевненістю правоти і сили.
Вони в думках спалили вже мене,
проте, пристойний вигляд мать хотіли.
Велика гра — завжди майстерна гра.
А це зусиль немалих вимагає.
Нажаль не можна просто так спалить,
того, хто вам серьйозно заважає.
Я зрозуміла річ одну просту,
коли я перед ними там стояла —
я, власне, не навчилася вбивать,
і, взагалі, про вбивство знаю мало.
* * *
Про смерть що фарисеї можуть знати?
Що фарисеї про свободу знають?
Я знала — можуть вигнати із раю,
але хіба до раю виганяють?
В кайданах я і навкруги в’язниця.
Хіба тріумф у зради і у зла?
Моя душа і в найсміліших мріях
свободною такою не була.
* * *
Не плач по мені земля.
Не треба твій плач мені.
О, горе тобі земля,
де жінка сидить на коні.
Ти краще себе оплач,
бо шкода мені землі,
де всім керує брехня
і підлі такі королі.
Та тих, хто за мною пішов,
в найкращих піснях оспівай,
Я вірю в твоїх синів
мій рідний коханий край.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.