СОЛО
1.
розпатлані айстри
вертаються
у північ зазирають
хвилюються
шепче осінь
ліричні дороги
снів
і яблуневих терпких
зізнань
ростуть
високі трави в саду
втрачають спокій
на місяці
розростається тінь
випростується
від вікна
безлисте блакитне світло
коти
роздряпали спогад
на душу
падає камінь
важкий
м’які
ворсисті
розпатлані
лапи
тримають
за хвостик
ніч
у саду
імлисті дороги
прийшли зазирнути
зненацька в криницю
побачити тінь
вологої усмішки айстри
2.
вологої усмішки айстри
бракує тобі
серед ночі
вчувається шелест
німих картин
що без ока
без носа
без усмішки
під ліжком лежать
тільки зранку припиниться
шелест
шепіт
вросте у підлогу
на паркеті залишаться
плями
вологої усмішки айстри
3.
простір
просякнений
соком
солодких-солодких
сонць
сонце
на дотик
на запах
солодке
тільки айстри
схожі на нього
терпкі
***
© Лілія Демидюк. Всі права застережені.