Тарас ДЕВДЮК

БЕЗПРОБУДНЕ

В небі понарізували півнів —

      то світає

Промінь як Гобсек…
Ми чекали світла.

  Як усе.

Але було темно.

    Як у кіні.

Декому, хто чиркав, та не зміг —
“бракувало крови на лацканах”.
Не лякай, кохана, що то збіг.
А про розбіг не питай, кохана.
Риба вже не брала на “живця”.
Тож її — оту, що найживіша —
пеліканно лигали серця.
Не повчай, кохана, нам видніше.
Рахувати чітко ми, між іншим,
до восьми навчились на пальцях…

***

Джерело: Видавництво "Смолоскип".