Тарас ДЕВДЮК
БЕЗПРОБУДНЕ
В небі понарізували півнів —
то світає
Промінь як Гобсек…
Ми чекали світла.
Як усе.
Але було темно.
Як у кіні.
Декому, хто чиркав, та не зміг —
“бракувало крови на лацканах”.
Не лякай, кохана, що то збіг.
А про розбіг не питай, кохана.
Риба вже не брала на “живця”.
Тож її — оту, що найживіша —
пеліканно лигали серця.
Не повчай, кохана, нам видніше.
Рахувати чітко ми, між іншим,
до восьми навчились на пальцях…
***
Джерело: Видавництво "Смолоскип".