Тарас ДЕВДЮК

* * *
волають зорі але мало користі
від них як від того що водно
колгоспниця вживатиме аористи
на з’їзді руху а опісля знов
шумітиме плацкартною сімейкою
а що їй залишається — у квап
періщити об дощ брудною рейкою
від потягу буття франківськ — москва
то відданість то сухожилля зірване
поета що не втратив в ритм добі
а час гарчить і дивиться ти вір мені
як в свій розбитий вщент автомобіль
а ти живий і тінь тримаєш в холоді
і спалять ружу всім хто ще живий
і віра в гендель не замінить молодість
як не згорять картини яковин

1995

Джерело: Видавництво "Смолоскип".