Тарас ДЕВДЮК

НЕВДАЛА ВТЕЧА З КОНЦТАБОРУ БАНДУРИ

А ти, хто ти? Такий собі — бомжа!
Адміністратор квітки дженджеристий…
Набридло все. Заграли бандуристи.
Твої світи як ікла у моржа.
Ти, бляхо мухо, справжній неофіт
у ракурсі невживаності звичок.
Та з погляду сержантських трьох петличок —
не розумієш постріла в софіт.
То, певно, для підтримки рівноваги
чи просто так — з відсутності причин.
Але він так банально прозвучить
для поколінь абабигаламаги.
Живеш в бандурі наче в пентаґоні.
Поглянеш вгору — дірка. І — ні декого.
У високості в золотій агонії
похмурі пальці бігають як зеки.
Твій день і ніч залежить від долоні
що час від часу закривають деку.
Як вилізеш відтіль — над головою
високовольтні лінії від воль.
Підкаже хтось: “То струни над тобою”.
Ти бренькнеш раз і вмреш від 300 вольт!

19 липня 1995

Джерело: Видавництво "Смолоскип".