* * *
Стара стіна.Фортечні мури. Тісно
їм тут стояти – між дерев густих…
А тут жило середньовічне місто!
Сьогодні пил за вітром в світ летить…
Стіна – руїна… Обриси невмілі
пошерхлих тіней на пошерхлім тлі…
Вже сіло сонце. Вечір посивілий
схилився в загратованім вікні.
Ти тут ходив, мій пращуре,– я знаю!
Ти тут складав свої сумні пісні!..
Нікого. Тільки голос долинає
з густої тиші – наче уві сні…
Тривожить серце той далекий голос
і закликає дім свій берегти…
Байдужі погляди і лиця йдуть довкола
руїни духу. Пил собі летить…
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.