* * *
Юрба глуха, хоча й рече, що вірить…
Юрба німа: затопче і піде.
Юрба сліпа – ні вогника довіри,
кого хвалила – вже під суд веде…
Не будьмо стадом! Хрест важкий, панове!
Вінок терновий вп’явся у чоло…
Та він іде, щоб сонцем стало слово
і на хресті щоб кров’ю зацвіло.
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.