* * *
Кмин дозріває. Яре літо. Спека…
Летить за обрій вітер – суховій…
Поки є час, лови свого лелеку!
Лови цю мить! Іди – не стій!
За полем – ліс. Десь там Сивуля плаче,
а люди кажуть: “З люті клекотить!”
Гарячий пил і жита цвіт неначе
затьмарити схотіли всю блакить.
І виднокруг у мареві зітхає,
шлях одинокий за долину впав…
З гори на гору поглядом світаю,
допоки серпень стежку не догнав.
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.