* * *
В пульсуючі години віщих слів,
Години вищих вибухів — пречиста —
Крізь німоту, крізь календарні числа —
Медову млость і пахощі плодів,
І темінь зародка, і ту напівпрозору
На тлі спекоти лінію бджоли,
І тінь зела зволожену, коли
Її в завмерлу полудневу пору
Перетинають риби,
смак вина,
Що набирає мить передосіння, —
Несе мені, немов благословіння,
Ця гомонами повна тишина.
1973 р., Далекий Схід
© Мойсей Фішбейн. Всі права застережені.