* * *
Ні, я ніколи не засну
в снігах, ніколи не замерзну.
Як замерзатиму — старезну —
аж сиву — пісню затягну.
Й побачу жінку молоду
і стиглі перса. Стигле поле.
Завмерло й не впаде ніколи
достигле яблуко в саду.
Поміж землею і гіллям
звисає плід, немов світило.
Політ увічнений відбило
достигле небо. І полям,
і саду, й жінці у саду
від соку важко. І ніколи
оте біблійне давнє поле,
той плід і жінку молоду
імлі не вкрити. Затягну,
як замерзатиму, старезну —
аж сиву — пісню. Й не замерзну,
в снігах ніколи не засну.
1971 р., Чернівці
© Мойсей Фішбейн. Всі права застережені.