ВЛАСКОР. 1934
Коли осатанілі зави й зами
Задихано посунуть на пором,
Він житиме папером і пером
Там, де пором заповнено возами.
Він, відданий паперу і перу,
Помітить на поромі три бідони,
Затерту репродукцію „Мадонни"
Й малюнки з краєвидами Перу.
Подумає: „Не переймаюсь тим я,
Що гарбузи — мов купа черепів,
Що повний віз чи плакав, чи рипів,
Коли спекота пропікала тім'я".
І навіть не торкнувшися пера,
Він вимовить і сам себе послуха:
„Тамтого року тут була посуха.
Та й нині тут посушлива пора".
Святвечір 2004 року, Київ
© Мойсей Фішбейн. Всі права застережені.