Іван ФРАНКО

БІОҐРАФІЧНА ДОВІДКА

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичах Дрогобицького повіту (тепер с. Івана Франка Дрогобицького району Львівської обл.) в родині коваля. З батьківської кузні він виніс перші знання про життя галицького селянства, про працю людини, а від матері перейняв любов до народної пісні. У 1875 р. закінчив Дрогобицьку гімназію і вступив на філософський факультет Львівського університету. Друкуватися почав 1874 р. у студентському журналі "Друг". У 1877 р. Франка та інших членів редакції "Друга" заарештовують, після цього арешти відбувались у 1880 та 1889 рр. Іван Якович продовжує займатись видавничою діяльністю: разом з Михайлом Павликом видає журнал "Громадський друг", після його закриття — альманахи "Дзвін" і "Молот", а згодом — революційно-демократичний журнал "Життя і слово". У 1893 р. захищає у Відні докторську дисертацію на звання доктора філософських наук.

1887 року виходить перша збірка його поезій "З вершин і низин" — найвидатніше явище в українській поезії після "Кобзаря" Тараса Шевченка. Згодом вийшли друком збірки "Зів'яле листя" (1896), "Мій Ізмарагд" (1898), "Із днів журби" (1900), філософська поема "Мойсей" (1905). У 80-х роках побачили світ найкращі повісті Івана Франка "Борислав сміється" (1882) та "Захар Беркут" (1883). Здобула популярність п'єса "Украдене щастя" (1893). Лише частина спадщини великого українського письменника опублікована у 50-ти томах.

28 травня 1916 року Іван Якович помер. Його похоронено у Львові, на Личаківському кладовищі. Наш народ гідно шанує пам'ять Івана Франка. Його іменем названо один з обласних центрів України, Львівський державний університет, с. Нагуєвичі, багато вулиць. У рідному селі великого Каменяра та у Львові відкрито літературно-меморіальні музеї Івана Франка.

***

Джерело: Львівський Університет ім. І.Франка.