* * *
Ох і довга ж зима злостива!
Вгрузла в грунт льодяна печать.
І — тривожно і вперто — нива
жде на весну свого сіяча.
Ой, чи прийде?
І — що посіє?
Хоч зернятко одне зберіг —
як не Віри,
то хоч Надії?
( Бо зневірою сіяти —
гріх…)
Жде вона — лиш тепла і світла.
І така в ній могутня кров,
що лишатиметься безплідна,
доки сіятимуть
нелюбов…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.