СТРАСТІ ПО ВОЛІ
чотиривірш
1
Твій голос лине — з-за межі,
колись прокладеної нами…
Стоять в погонах сторожі.
А ми стоїм — із паспортами.
В них — тавра штампів, тавра віз:
на в’їзд,
на виїзд,
на від’їзд…
Стражі чіпливими очима
читають дати й імена…
В них — дві держави за плечима.
У нас — любов,
що, як Вітчизна,
була єдина і одна
на двох.
Тепер — на межці ми:
свободу тішимо слізьми…
2
Твій голос робиться чужим —
вітри перетирають крила…
А мудрі кажуть: треба жить,
й, допоки кров тепліє в жилах,
топтати ряст, садить город,
варити юшку для родини… —
Щоб наш розхристаний народ
вростав душею — в Україну.
3
…Доносять стомлені вітри
твій голос, стертий до пір’їни,
і — кидають його згори
в глухі простори України.
Привіт, мольба,
чи — каяття?
У гулі тонуть відголоски…
(Вітрів та волі маєм вдосталь…)
Любов’ю живиться життя.
Розлуками — лише погости.
І — вже розп’ято вільний стяг…
4
Cваволя — по свободі тризна.
Ненависть — по любові слід…
Любові зраджену вітчизну
ліплю в державний моноліт.
А межі — ріжуть, як ножі,
тіла,
що зраджували душам!
…Ведуть на Страту сторожі
всіх, хто кордони ці порушив.
І бачу я,
і бачиш ти,
що множаться
мечі й хрести…
І я молю святу Покрову,
щоб від ненависті і крові
(хоча б) змогла нас
вберегти…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.