* * *
Зима вимолює снігів.
Вологі стіни прагнуть фресок.
Вікно навпроти — щоб воскреснуть —
маленьку свічку.
Чи — вогнів.
У листопадну темну ніч,
у найглухіший закут року,
хай випадково, ненароком,
але — пошли тепла мені…
Бо я без нього — як зима
без снігопаду,
храм — без фресок,
вікно навпроти — де пітьма
й немає свічки,
щоб воскреснуть…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.