ГРІХ БДЖОЛИ
диптих
I
Атож — така, як всі:
стрибнути хочу в гречку —
із сортових пшениць
й добропорядних жит…
Тож не піду до вас
на благодійний вечір,
де медовуху ллють
з безалкогольних жил…
Бо де ж вона взялась? —
Бринить бджола — у сонці,
як з білих шумовинь
зіп’є хмільний нектар…
А я — застряла вам
пилинкою у оці.
Та байдуже сльозі —
брудна чи золота!..
Отож, така — як всі!
Із молодої піни
я винесу — меди!
Й — заб’ю у щільники.
І прийдуть інші — ті,
хто мудрі і невинні:
забрать той мед, щоб з ним
пекти медовики…
Кажіть: така, як всі!
Пантруйте межі ревно! —
Я ж — цілий рій сюди
принаджу через рік.
Бо — з благодатних жит
ви дивитесь на мене
волошкою, яка
так зваблює… на гріх!
II
Не відмахуйся: я — бджола.
Ти ж — цвітеш!
Я — на цвіт лечу…
Не кажи, що з гріха чи зла
я на тебе жало точу.
Я збираю п’янкі меди —
щоби зав’язь була і плід.
Не відмахуйся — ти не один.
Бджілку ж вабить усякий цвіт!
Виставляє він напоказ
і облудну, й справжню красу…
І — гірчать меди кожен раз,
коли я з неї труту ссу!..
Не відмахуйся — я одна.
День короткий, і я спішу!
І — хіба то моя вина,
коли — доторком! — вас… спокушу?
Я ж не раню!
Я вас — люблю…
Так, покину!
Та гріх — заберу…
Не відмахуйся! — Ужалю!
…Тільки ж потім — ти знаєш! —
вмру…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.