* * *
Сон рятівничий утіка…
І знов мене бере на приступ
і спрага чистого листка,
і — страх
перед папером чистим.
Це — гра? Чи — хрест?
А, може, — фарс?
Душі так хочеться польоту! —
Вона ж — вилущується з фраз
і випадає, мов з обгорток,
на аркуш…
Так у сніг летить
сліпучий німб метеорита!
І чую: знову хоче
жить
земля, тим опіком зігріта…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.