Наталка ФУРСА

* * *

Як той ведмідь у лавці, у посудній,
топчу прикраси у вітринах буднів —
благеньку бутафорію життя:
різдвяну казку,
що крихка на дотик,
фольги
недовговічну позолоту,
яка за тиждень
піде на сміття…

Як той ведмідь у лавці, у посудній,
шукаю вихід з лабіринту буднів —
на простір,
де і сонце, і вітри,
де піднімає дах
високе небо…
Де є усе,
за що платить не треба, —
якщо ти зрікся
лжі і мішури…

Як той ведмідь у лавці, у посудній,
у ноги заганяю скалки буднів —
і мічу слід…
І — чую гнівний осуд…
Хтось доганя.
Хода його — чавунна!
Щоб повернуть?
Чи — виставить рахунок? —
О, не за волю!
А — за битий посуд…

***

© Наталка Фурса. Всі права застережені.