* * *
Зірви мене
допоки ще цвіту
допоки ще стебло не огрубіло
допоки ще солодкий в мене корінь
і глибоко у землю не проріс
Зірви мене
допоки ще вітри
мої пелюстки не покрили пилом
й не обтрусили їх в густу траву
Тонке стебло тремтить в твоїй руці
податливо
і ще не ріже пальців
воно не б’є з розгону по лицю
а лиш лоскоче
цвітом і листком
Зірви —
нехай йому вже не судиться
згинатись під осіннім пізнім плодом
і віддавать його комусь чужому
лишаючи собі лиш біль полегшень
і гіркоту
що запечеться в корінь
Зірви мене
Не зірви мене
Зірви мене
Не зірви
Зірви
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.