* * *
“Це — гріх! Це — заборонено! Це — злочин!” —
За душу розум підніма меча.
Її ж — ятрять твої жорстокі очі,
мов золоті піщинки —
шукача…
Я за тобою слідом йти не згодна.
Мені не слід з тобою й говорить! —
Ой, чую:
не металом благородним
ти зманюєш мене у чорторий…
Я вільна, але що ж мене тримає?
Така любов — це гірше, ніж тюрма…
На решетах пісок я промиваю,
й — боюся, що металу там нема.
А, може, є?
Але — чи вартий муки
цей пошук, що утроює ціну? —
Якщо й крупинка не потрапить в руки,
я, мабуть, власну душу прокляну…
Та хай опустить розум
меч пророчий,
бо — не відпустить шукача
любов.
Він і в намулі знайде те, що хоче…
Це — гріх?
Це — заборонено?
Це — злочин?..
Але мені його пробачить Бог.
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.