МІФ ПРО ПЕРЕМОГУ
А чим мені з тобою воювать? —
Ховаю погляд і гублю слова,
рук не зведу, щоб затулити очі,
та ні на крок назад не відступлю…
О, не тому, що я цього не хочу!
— Скажи “люблю”!
І я кажу:
— Люблю…
І як тепер з тобою воювать? —
Коли втрачають зміст усі слова,
коли обличчя вираз вже втрачає?..
Я завмираю у твоїх руках:
іще — не глина, вже — безкрилий птах…
— Скажи “люблю”!
…Збуваюсь — на мовчання.
Не буду я з тобою воювать…
Мовчіть, іще не сказані слова! —
Нехай забудуть вас уста навіки.
А глина — пересохне!
І, суха,
шурхне між пальцями у чоловіка,
що вимагає вищого гріха!
І що тоді з тобою воювать? —
Коли вже зайві будь-які слова
і безпорадні впевненість і сила…
Я перейду — у куряву доріг.
Хай топчуть всі!
Це — не найбільший гріх…
— Скажи “люблю”!..
І я кажу:
— Любила…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.