Наталка ФУРСА

МІФ ПРО ПЕРЕМОГУ

А чим мені з тобою воювать? —
Ховаю погляд і гублю слова,
рук не зведу, щоб затулити очі,
та ні на крок назад не відступлю…

О, не тому, що я цього не хочу!

— Скажи “люблю”!
І я кажу:
— Люблю…

І як тепер з тобою воювать? —
Коли втрачають зміст усі слова,
коли обличчя вираз вже втрачає?..
Я завмираю у твоїх руках:
іще — не глина, вже — безкрилий птах…

— Скажи “люблю”!
…Збуваюсь — на мовчання.

Не буду я з тобою воювать…
Мовчіть, іще не сказані слова! —
Нехай забудуть вас уста навіки.
А глина — пересохне!
І, суха,
шурхне між пальцями у чоловіка,
що вимагає вищого гріха!

І що тоді з тобою воювать? —
Коли вже зайві будь-які слова
і безпорадні впевненість і сила…

Я перейду — у куряву доріг.
Хай топчуть всі!
Це — не найбільший гріх…

— Скажи “люблю”!..
І я кажу:
— Любила…

***

© Наталка Фурса. Всі права застережені.