СПІРАЛЬ ВІДХОДУ
Кожна весна оплачена мрією.
Кожне літо напоєне вірою.
А утратою — осінь кожна,
повною мірою…
Повною мірою?
Вітер горне обгортки яскраві.
Дощ змиває порожні лави.
Сонце кида колючий промінь —
як мідяк в капелюх дірявий
осені…
Чим задобрити холод?
Світ постав, як король, що голий,
усміх кривий заховавши у вуса…
Тільки — чому ж тоді я
не сміюся?
Не вказую пальцем на грішне тіло,
яке відбажало і відтремтіло,
яке ще учора було гарячим?..
Я стерпло дивлюся, як саван білий
над ним розгортає розлогі крила…
Зима за здобиччю прилетіла?
Тільки — чому ж тоді я не плачу? —
Не все сплатила?
Чи — все сплатила?..
Я сніг топчу і ламаю кригу,
угледівши воду — у глибині.
Й зима закочується — у відлигу,
лишаючи здобич свою — мені!
І я розтираю їй
руки кволі,
сивиння зриваючи з голови:
“Не страшно й не стидно,
якщо ти — голий!
Аби — живий…
Вважай: ти — малюк,
що лише родився…
Він ще не знає
про гріх
і біду…
Весна подарує багато листя —
прикрить голизну
наших тіл.
І — душ…
І знову поглине — спокуса мрії.
і знову омана — напоїть віру.
І вимагатиме осінь — плату.
Повною мірою…”
Повною мірою?..
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.