СНІГ
Ти ще продовжуєш з’являтися мені
Бува в передсвітанковому сні,
Але від цього сон вже не тіка,
Хоч ти така ж самісінька, така,
Яка була минулої весни,
Як ще тоді приходила у сни.
Здається, час твою красу лиш множить,
Але тепер мене це не тривожить,
Як не тривожить вранці навесні
Лапатий білий березневий сніг…
1980 р.
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.