* * *
Осінь смутку прийшла до себе.
Вже колодязні журавлі
Поблукали журливим небом
І схилилися до землі.
Ще лягає промінчик сонця
На розгойданий зойк воріт.
Хата мружить свої віконця,
І пильнує премудрий кіт.
Свій вишиваний шлях тривога
Переказує рушникам.
Біла Церква, забута Богом,
Задивляється вслід птахам.
***
© Олена Гаран. Всі права застережені.