Ольга ГЕРМАНОВА

НА РЕЙКАХ

На рейках я удосвіта дрімаю,
Насвистуючи реквієм в душі,
Та згусток крові горло колупає,
І лезом б’ють невидимі ножі.

Запльоване сніжинками обличчя
Я повертаю до небесних грат.
Моє життя – прострочена добича
Натомлених, безкрилих янголят.

На рейках я удосвіта дрімаю,
Вуста шепочуть слово чарівне,
А десь так само потягу чекає
Те серце, що покинуло мене.

***