ТЕ, ЩО ЗБУЛОСЬ
Плоттю скорботна і хтива душею.
Зламана міць шкаралупи небес.
Серце роздроблене знову заклею.
День відійшов, відлетів — не воскрес.
Гості непрохані, вічно закохані,
Втовпляться в двері втопитись в очах.
Збуджені крила тріпочуть сполохано
Залишком віри в земних відчуттях.
Сни переповнені мрій розімлілих…
Нарізно мучимось, нарізно п’єм.
Вміли кохатись, любити не вміли —
Вмерли у віршах і вмерли живцем.
Погляд затриманий, ніжний і стриманий… —
Світло і сповідь, прокляття і млость.
Ти полюбив мене. Ти розлюби мене —
Стану в майбутньому тим, що збулось.
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.