РІДНА
Відчуй-но свою потрібність,
Відчуй-но свою нікчемність —
І віршів натхненну плідність,
І сплетених рим даремність.
Скажи, що так має бути,
Бо так не було ніколи —
Ти вільна, бо майже скута,
Ти сильна, бо майже квола.
У вереснях стигне літо,
Світанками стогнуть зорі.
Ти маєш ось-ось злетіти
І знову пірнаєш в море —
Здобути усе й забути,
Сховатися там, де видно.
Ти вільна, бо майже скута,
Далека, бо майже рідна.
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.