Ольга ГЕРМАНОВА

МОСТИ

Пригвинчена до вітру і підвішена до слова —
Ні втриматись, ні впасти, ні спинитися не можна.
Прозора і яскрава, примітивна й загадкова,
За примхи усамітнення платити неспроможна.

Збираю з віршів спогади і спогади — у вірші,
У зав’язях емоцій не затягуються рани.
Найдовший лист, найтонший натяк і любов найбільша…
Запізно зводити мости, стрибати з них — зарано.

***

© Ольга Германова. Всі права застережені.