ПІД КУЛЯМИ
Дискримінація самотнього жалю,
Повільні порухи пощербленого нерву.
І знов ловлю себе на тому, що люблю,
Хоча у серці не лишилося резерву.
Омана вічності — в травмованих думках,
Предтеча спокою — в авралах і цейтнотах,
В незвіданих шляхах,
Невідданих хрестах
І повних порожнечами скорботах.
Зімітувавши невідчутний біль,
У білих ночах викрешуся полум’ям.
Спитай у долі: де плацдарм?
де тил? —
Під кулями очей моїх — оголені…
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.