Ольга ГЕРМАНОВА

ДО ЧОГО?..

Не сприймай це так близько… – До чого?..
Атрофоване серце від сліз…
Краще будь-хто, ніж зовсім нікого…

Хто до тебе стражданням доріс
На прозорих кордонах розлуки?..
Блякнуть штампи проїжджених віз…

Як гвіздки забивали у руки,
Ти востаннє боровся з життям…
І помер від нестерпної муки…

Захлинувся тривалістю драм,
Самотою не викликав спокій,
За буття заплатив небуттям…

Новоспечені кодла пророків
Нерозважливі вчинки прядуть…
Передбачливі мрії – жорстокі…

Не замилюй очей каламуть,
Де по закутках сховано долі…
Все одно нас колись продадуть…

Заведи мене, сило неволі,
В запліснявілу неміч душі
Від агонії самоконтролю…

Люди – браття, а ми ж – як чужі…
Їхні стелі – то наші пороги,
Їхні бритви – то наші ножі,

Їхнє будь-що – то наше нічого…

Не сприймай це так близько… – До чого?..

***