Ольга ГЕРМАНОВА

ТАК МЕНІ І ТРЕБА

Аплодисменти крапель дощових
Бентежать скло. Я вікна відчиняю.
Хтось чує вальс у звуках цих німих,
Я ж динамітом вуха прочищаю.

Колеса незбереженних життів
Із мене хочуть колію зробити,
Та мій родючий плід ще не дозрів,
Ніхто не сміє землю ним укрити.

Благословення!.. Рай!.. Невже це факт?
Безмежне сонце витіснило небо.
В осінньому театрі – знов антракт,
А я хворію. Так мені і треба!

***