Ольга ГЕРМАНОВА

ВОГНИКИ

Вісники смертельні – вогники прозорі.
Скаже хтось: це зорі на ясному тлі.
Потонув мій погляд у людському морі,
Не знаходжу щастя на своїй землі.

Наплювали в душу пострілом словесним,
Відібрали радість нескінченних рим.
Голими руками зупиняю весну,
Вкотре одягаю життєствердний грим.

Як самотній привид, у кохання граю.
Скрізь самі оази, де не кинь пером.
В недолугих мріях я тебе шукаю,
Та не вбити правди сонячним рядком.

Вогників прозорих я не бачу більше:
Натрусили в небо попілом століть.
Важко уявити, що буває гірше
В час, коли до ранку залишилась мить.

***

© Ольга Германова. Всі права застережені.