Ольга ГЕРМАНОВА

НАВПАКИ

Понівечене серце спускається додолу,
Спалахують сльозами обурені думки.
Повіривши стражданням, не думала ніколи,
Що так тебе кохаю чи, може, навпаки…

У присмерку ілюзій від мене час тікає:
Годинами – хвилини, століттями – роки.
Я полечу стрілою до днів, яких немає,
Я все ж таки кохаю чи, може, навпаки?..

***