Ольга ГЕРМАНОВА

БУДЕННИЙ КОЛОРИТ

Я – нація в квадраті,
Я – місяць у півколі,
Я – дерево без листя,
Тонкий весняний лід…
До будь-чого звикаю,
Та не корюся долі,
Бо вчасно відчуваю
Буденний колорит.

Рядків не вистачає
Сказати, ким я буду,
І рима заважає
Сказати, ким була.
Нудьгу дарую слову,
Бо я самотня всюди
Із досі не розкритим
Потенціалом зла.

Безплідне віршування
Безкрилого поета,
Сльозливих перипетій
Оманливе тавро…
Я за життя коханню
Не присвячу сонета,
Бо звільнююсь від нього,
Ламаючи перо.

***