Ольга ГЕРМАНОВА

* * *

Уривок з пам’яті гіркої

Спливає у бездонну ніч,
Укритий шлях людською кров’ю,
Торішній гріх не пада з пліч.
І навіть різьблена надія
Не квилить простотою фраз,
Колишній день мене не гріє,
А сон не знищує образ.
Холодний мармур розставання

Кружляє снігом біля ніг.
О, триєдиний Бог кохання,
Хоча б на мить твій голос стих.
Абстракція людської долі
Нестримна в порухах чуттів.
Не можна йти в житті поволі,
Як тінь перебігу віків.

***