Ольга ГЕРМАНОВА

КАВА

Занурюю погляд у сонячні храми,
Що світять мені крізь прозоре вікно.
Людей розділяю на шістки та дами,
А ким я для них є – мені все одно.

За місцем зірок майбуття прогнозую,
Угадую настрій за тоном розмов.
Та бажаним дійсність нерідко маскую,
Бо кава холодна смачніша за кров.

***