Ольга ГЕРМАНОВА

ШАПІТО

Сонце спалює тих, що спалили б мене,
І зганяє до пекла усе, що брудне.
Серед цих нечистот опиняюсь і я,
Бо стікає по трубах земна течія.

На помилках своїх не навчився ніхто,
Що життя чимось схоже на цирк шапіто.
Дублювалося в ньому усе через нас,
Що нестримано дихали киснем образ.

Ми втомились чекати наступних афер
І будуєм новий непохитний бар’єр:
Хто його подолає, заплющивши очі,
Той, прозрівши, у світі лишатись не схоче.

***