Ольга ГЕРМАНОВА

БАБИН ЯР

Здригаються в конвульсіях надломлені тіла,
Шукають шлях напомацки до світла і тепла.
Хоч зморені – нескорені і з позовом в душі
У сотий раз повторюють пекельні віражі.

Як хтось-таки спроможеться зійти на постамент,
Увічнити своє ім’я серед чужих імен,
Без рівноваги падає і вдавлюється в грунт,
І дерев’яний хрест над ним придушує цей бунт.

***