Ольга ГЕРМАНОВА
ДОЗИ
Що минуло, не збагнути;
Що настане, не вгадати.
Як цю пастку обминути,
Похапцем згорнувши дати?..
Ти з’явився, мов спокуса,
Сон бентежив до світання.
Закохався і незчувся,
Що приречене кохання.
Не створити вже нівроку
Слів, щоб висушили сльози.
Тільки біль нового кроку
Виливається у дози.
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.